Мітинг Реквієм

        У Ланівцях біля братської могили, в якій захоронені тіла вбитих фашистами євреїв, відбувся мітинг-реквієм, приурочений 70-літтю розстрілу єврейського населення місцевого району. Близько 400 осіб зібралося на центральній площі міста, щоб вшанувати жертв нацистського режиму. Саме на місці сучасного центру Ланівців у 1942 році було створено гетто. Звідси організованою ходою учасники мітингу пройшлися тією вулицею, якою вели євреїв на місце страти.


        Організував цей захід доктор теології, директор Громадського центру «Небеса» Володимир Андрощук. Він уже більше двадцяти років займається благодійно-просвітницькою діяльністю в Україні та поза її межами. «Поки ми згадуємо жертв, ми народ. Тому що народ існує лише тоді, коли є пам’ять про померлих і думки про майбутні покоління, — зауважив пан Володимир. — Коли пам’ять про померлих віддається забуттю, коли на гробах танцюють, коли майбутнім поколінням залишається розкрадена, випалена земля, тоді народ зникає. Залишається населення, в якому царюють хаос і ентропія. Сьогодні ми ще раз засвідчили про те, що ми — народ». Для проведення цього заходу активно долучилася міська та районна влади. «Це був злочин проти людяності, проти людства», — сказав у своєму виступі голова райдержадміністрації Віктор Морозюк. На заході також виступили голова районної ради Олександр Блажейчук, лановецький міський голова Іван Ткачук, відомий письменник та уродженець Лановеччини Василь Фольварочний, а також представники єврейської громади, які приїхали поклонитись могилам своїх батьків і родичів. Серед них координатор проекту Книги Пам’яті холокосту жителів Ланівців Сол Сільван (Вашингтон), родичка загиблої жительки Лановеччини Тетяна Мейлер (Нью-Йорк), член єврейської громади Тернопілля Дора Янівна, котра дивом вижила під час розстрілу. Молитву прочитав помічник старшого раввина України Сіва Володимирович Файнерман та голова єврейської громади Тернополя Ігор Романович Базенчук.

         

         Важливо зазначити, що братська могила та єврейський цвинтар у Ланівцях є одним із найкраще збережених у Тернопільській області. Його благоустроєм вже більше десяти років займається місія «Небеса». Так, напередодні цього заходу на цвинтарі була встановлена нова огорожа. Володимир Андрощук пояснив, чому у Ланівцях було стільки євреїв. Як з’ясувалося, у сусідніх містах, таких як Кременець, Ямпіль, Дубно, Вишівець, які належали колись польським графам, євреї були менш захищеними, вони піддавалися постійним повстанським нападам. Євреї в Ланівцях були захищеними сім’єю Яловицьких. Ця сім’я була білою вороною в російському дворянстві через свої ліберальні погляди. Яловицькі підтримували і захищали всі меншини, незалежно від їх віри та національності. У кінці 19 століття лановецький селищний голова пан Авербух розіслав по Волині та Поділлю листівки, в яких вихваляв сприятливі умови життя та праці в Ланівцях. Цілі єврейські родини почали переїжджати на проживання в це місто. Згодом тут утворилось і почало зростати так зване товариство місцевої інтелігенції: вчителі, підприємці, лікарі, духовні наставники. На початку 20 століття у Ланівцях було збудовано три синагоги. Одна — центральна велика двоповерхова будівля та дві менших. Згідно з даними перепису населення в 1847 році, в Ланівцях проживало 523 євреї. А через 50 років, у 1897, вже було 1774 євреї (всього у місті мешкало 2525 осіб). Після окупації німцями Ланівців у єврейському кварталі містечка (сучасний центр) у серпні 1941 року почали створювати гетто — замкнуті квартали для проживання євреїв. А в лютому 1942 за наказом місцевої німецької влади почали туди звозити євреїв. Старі люди, очевидці тих страшних подій, розповідали, як не раз чули крики болю та відчаю, плачу жінок, людей похилого віку й дітей та гнівні вигуки німецьких солдатів. За даними радянських архівів, у цьому гетто було зосереджено близько 5000 євреїв, яких звозили з Білозірки, Вишгородка, інших сіл. У перших числах вересня 1942 року німецька окупаційна влада віддала наказ знищити всіх в’язнів лановецького гетто. Останній шлях ланівчан єврейської національності проходив по вул. Українській. На околиці містечка було розстріляно 3587 осіб, ще 1,5 тисячі було відправлено до Вишнівця і там теж знищено.

Софія ЛІНЧЕВСЬКА.«Вільне життя плюс», №72 (15392) від 14.09.2012 р.